Останнім часом у сільськогосподарських приводах використовують фрикційні муфти з дистанційним керуванням (електромагнітним, пневматичним або гідравлічним). Вони дають можливість здійснювати плавний пуск робочої машини та  різких збільшеннях навантаженнях.

Найчастіше застосовують фрикційні муфти з електромагнітним керуванням (електромагнітні муфти). Тут фрикційні пари зчіплюються під дією магнітного притягання між деталями розміщені на ведучих і ведених частотних приводах.

Електромагнітна муфта складається із стального корпуса, обмотки та якоря електромагніту, фрикційних кілець та пружин, які відводять якір при вимиканні котушки. Корпус електромагніту кріпиться до ведучого валика за допомогою шпонки, а якір пересувається по валику. Живлення котушки здійснюється постійним струмом напругою від 6 до 48 В.

Найбільш поширеними самокерованими муфтами є відцентрові муфти. Вони  призначені для автоматичного з’єднання та роз’єднання ведучого та веденого валів.

Ланцюгові передачі передають рух шляхом зачеплення однієї ланки кінематичної пари з іншої за допомогою гнучкого зв’язку, яким є ланцюг. Вона складається з безкінечного гнучкого ланцюга який охоплює дві або більше зірочки – колеса з зубами спеціального профілю.

Ланцюгові передачі застосовують лише при паралельних ведучому і веденому валах, невеликих міжосьових відстанях та значних передаточних відношеннях (і = 7-12) . найчастіше їх використовують для передавання потужностей до 160  кВт, при швидкостях ланцюга до 25 м/с і перш за все там, де  треба точно підтримувати задане передаточне відношення.

Порівняно з плоско пасовими передачами ланцюгові більш компактні, створюють менше навантаження на вали, дають можливість за допомогою одного ланцюга передавати  рух кільком валам, мають вищий ККД ( до 0,98). Недоліками ланцюговою передачі є: збільшення кроку, кроку ланцюга ( ланцюг витягується) внаслідок спрацювання шарнірів, що вимагає застосування натяжних пристроїв; більш складне обслуговування (змащування, регулювання  усунення перекосів валів і ремонт передачі); наявність  значного шуму під час роботи; складність конструкціях порівняного  з пасовою передачею.

Зубчасті передачі – механізми, що передають рух за допомогою  зубчастого зачеплення.

За видом зубчастих коліс зубчасті передачі поділяються на циліндричні, конічні та черв’ячні.

Циліндричні зубчасті передачі призначені для з’єднання валів з паралельними осями, конічні – для валів, осі яких перетинаються і черв’ячні – для валів осі яких схрещуються.

Зубчасті передачі компактні довговічні та надійні в експлуатації прості в обслуговуванні мають постійне передаточне відношення і досить високий ККД (для сухих  - 93-95%, в масляній ванній 95-98%).  Недоліками цих передач є те, що вони не захищають машину від пошкоджень при непустими перевантаженнях, при неякісному виготовленні можуть сприяти появі динамічних навантаженнях, не дозволяються плавно регулювати швидкість тощо.

Зубчасті колеса виготовляють з чавуну, сталі, текстоліту, пластмаси. Останнім часом почали застосовувати зубчасті колеса з нейлону, копрону та інших системних  матерів.

Основними розмірами зубчастих коліс є крок  зачеплення (відстань між відповідними точками двох  сусідніх зубів одного колеса), діаметри ободів (початкового по головках і западних висота та довжина зуба.

Найважливішою характеристикою зубчастого колеса є його модуль м. модуль називають чистину діаметра початкового обуду, що припадає на один зуб колеса.

Якщо крок  і кількість зубів колеса відомі то довжина початкового ободу дорівнює пД

З рівня видно що практично модуль заданого зубчастого колеса можна  визначити вимірявши крок зачеплення і розділивши його на число п=3,14.

Де п, і з,, - кількість  зубів  ведучого та веденого коліс.

У багатоступінчастій зубчастій передачі загальне передаточне відношення дорівнює добутку передаточних відношень усіх пар зубчастих коліс,  що входять  у  складному систему.

Зубчасті передачі виконані у вигляді окремого механізму і призначені для передавання потужності від двигуна до робочої  машини називають редуктором. Він складається з корпуса в якому розміщені елементи передачі – зубчасті колеса, вали, підшипники тощо.

Редактори  класифікують за такими основними ознаками типом передач (зубчасті, черв’ячні, зубчасто – черв’ячні  )  типом зубчастих коліс (циліндричні, конічні, конічно –циліндричні); кількістю  ступенів передач (одно-, двоступінчасті і т.д.); відносним розміщенням валів редуктора в просторі (з горизонтальними валами, вертикальними); особливостями кінематичної схеми (співвісні, планетарні тощо.)

Найбільш поширені циліндричні  одно – дво - та три ступінчасті редуктори. Їх застосовують

У приводах машин які мають рівномірне нерівномірне  та дуже нерівномірне  навантаження цих  редукторів приблизно становлять одноступінчастих від 2 до 8 двоступінчастих від 8 до 50 і триступінчасті від 30 до 350.

Для з’єднання ведучого та веденого валів осі яких розміщені перпендикулярно застосовують конічні редуктори. Максимальне передаточне відношення конічної редуктори.. максимальне передаточне відношення конічної передачі може дорівнювати 15.

У приводах машин і механізмів для яких при малих габаритах та великих передаточних відношеннях редукторів  не обхідно забезпечити плавність і безшумність роботи а токож можливість самогальмування застосовують черв’ячні одно двоступінчастих редукторів . їх передаточне відношення може становити максимум 500.

Найчастіше використовують редуктори з передаточними ношеннями в межах від 6 до 80.

Недоліками червячних редукторів є низький ККД (67 – 90%),  сильне нагрівання передачі при довгочасній і безперервній  роботі складність виготовлення тощо.

Необхідний для привода даної машини редукторів вибирають за його типом передаванню потужністю частотою обертання вхідного вала передаточними потужностями частотою обертання вхідного  вала передаточним відношенням сумарною міжосьовою відстаню габаритними розмірами масовою вартістю. Тип вибраного редуктора повинен відповідати його призначенню характеру навантаження режиму роботи та конструктивним особливостям машини умовам монтажу .

Потужність Рред, яку може передавати  редуктор робочій машині має дорівнювати або бути трохи більшою від потужності Рм машини тобто Рред більше Рм. Частота обертання вхідного вала вибраного редуктора повинна відповідати частоті обертання вала двигуна а його загальне передаточне відношення дорівнювати або бути  близьким до відношення частоти Пд обертання вала двигуна до частоти Пм обертання вала робочої машини

Сумарна міжосьова відстань габаритні розміри та маса редуктора відповідають конструктивним особливостям і умовам монтажу електропривода. Вартість редуктора по можливості має бути мінімальною.